Приклад: Працівники вимагають прозорості і підзвітності у використанні коштів
Місто Ткібулі називають “містом смерті” через аварії та нещасні випадки на шахтах. З 2007 по 2018 роки через виробничі травми померло 32 людини, одинадцять з яких лише у 2018 році. З-поміж 128 нещасних випадків, що трапилися у 2017 році на робочих місцях, лише 11 дішло до суду.
З року в рік місто пустішає – у радянські часи тут проживало 22000 людей, а у 2014 році – лише 9770. Більшість їде за кращим життям, бо окрім двох шахт роботи у місті немає. Навіть жінки вимушені працювати на шахтах.
Після кожного нещасного випадку суспільство обурене порушеннями норм безпеки, профспілки та правозахисники вимагають покращення умов праці для шахтарів. Але нічого не змінювалося до 2016 року, коли більше 1000 шахтарів вийшли на страйк, вимагаючи підвищення заробітних плат та покращення умов праці. Цей страйк мав успіх – зарплати зросли на 5-7%: середня зарплата стала 300 доларів, хоча деякі категорії працівників, особливо жінки, отримували 150 доларів після підвищення. Компанія змінила троси, ланцюги та рейкові шляхи у шахтах. За словами президента профспілки працівників металургії Грузії Тамаза Долаберідзе, керуюча компанія зробила лише те, що коштувало не дорого, та що можна показати, але це насправді не покращило безпеки на робочому місці. Але шахтарі повернулись до роботи.
У квітні 2018 року на шахті у Ткібулі загинуло 6 шахтарів та 3 постраждали, а у липні того самого року ще 4 шахтарів загинули і 6 постраждали. Після липневого нещасного випадку шахти були закриті. Хоча проспілки вже давно вимагали тимчасового закриття шахт для приведення безпеки шахт до норми, працівники шахт Мінделі та Дзидзигурі протестували проти цього рішення уряду та вимагали не закривати шахти. З 2 по 3 листопада 2018 року в знак протесту шахтарі знаходилися під землею, вимагаючи негайного відновлення виробничого процесу та максимального виконання норм безпеки. Об’єднання профспілок Грузії та галузева профспілка підтримали шахтарів та закликали уряд Грузії виплатити зарплату з бюджету.
Шахтарі чекали на невиплачені зарплати більше року і знову вирішили страйкувати. 24 вересня 2019 року 30 шахтарів спустилися у шахти імені Мінделі та Дзидзигурі та вимагали виплати заробітної плати. Працівники відмовилися покинути шахти допоки їхні вимоги не будуть виконані. Їх підтримали профспілковці, працівники муніципалітету Ткібулі та члени родин шахтарів.
Новий інвестор, компанія “Steel International trade”, розпочав роботу у жовтні 2019 року та виплатив шахтарям прострочену заборгованість по заробітній платі. Також компанія повинна була замінити обладнання на шахті Дзидзигурі, в якого закінчився строк експлуатації, до 26 лютого 2020 року. За словами Долаберідзе, ніяких робіт із заміни обладнання на шахті не виконувалося.
24 лютого 2020 року 200 працівників шахти Дзидзигурі оголосили страйк через наміри інвестора закрити шахту. Шахтарі вважають, що замінити канати і відремотувати обладнання можна за 5 днів, і немає потреби закривати шахту. Шахтарі повідомляють, що умови праці на шахті покращилися, заборгованостей по виплатам зарплати немає, але і видобуток вугілля зменшився втричі. Шахтарі також занепокоєні перспективою роботи на шахті Мінделі, де сталася найбільша кількість нещасних випадків міста Ткібулі.